Автор: Лёва
Текст:
Съехать ИМХО единственно быстрый и верный вариант, не уведомляя новых жильцов о "маленьких" проблемах с соседями...
Если съехать не вариант (память предков, романтическая ностальгия и прочее) то можно поступить в следующем порядке.
В дурку по Вашему заявлению их не определят на пожизненно, только родня может упечь в психдиспансер в Стрелечу или нашу 15-ю. Взыскать с "психически больных" не реально. Вы можете поднять вопрос о установлении или определении опекуна над соседями, написав заявление в РИК Райсовета. Вот опекун то и сможет отправить Ваших "милых" соседей в дурку, но на это уйдет не меньше полугода.
p.s. цитаты из [url]http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1489-14] ЗУ "Про психіатричну допомогу"[/url]
Стаття 4. Принципи надання психіатричної допомоги
Психіатрична допомога надається на основі принципів
законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина,
добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня
наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з
мінімальними соціально-правовими обмеженнями.
Стаття 7. Діагностика психічного розладу та лікування особи,
яка страждає на психічний розлад
Діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до
загальновизнаних міжнародних стандартів діагностики та Міжнародної
статистичної класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих
Міністерством охорони здоров'я України для застосування в Україні.
Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з
існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими,
релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших
підставах, безпосередньо не пов'язаних із станом її психічного
здоров'я.
Методи діагностики та лікування і лікарські засоби, дозволені
Міністерством охорони здоров'я України, застосовуються лише з
діагностичною та лікувальною метою відповідно до характеру
психічних розладів і не можуть призначатися для покарання особи,
яка страждає на психічний розлад, або в інтересах інших осіб.
Забороняється визначати стан психічного здоров'я особи та
встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду
особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи
посмертно.
Методи діагностики та лікування і лікарські засоби, що
становлять підвищений ризик для здоров'я особи, якій надається
психіатрична допомога, застосовуються за призначенням і під
контролем комісії лікарів-психіатрів: за усвідомленою згодою
особи; щодо неповнолітнього віком до 15 років - за згодою його
батьків чи іншого законного представника; щодо особи, визнаної у
встановленому законом порядку недієздатною, - за згодою її
опікуна.
Перелік методів діагностики та лікування і лікарських
засобів, що становлять підвищений ризик для здоров'я особи,
встановлюється Міністерством охорони здоров'я України.
Стаття 11. Психіатричний огляд
Психіатричний огляд проводиться з метою з'ясування: наявності
чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй
психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид
такої допомоги та порядок її надання.
Психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром на
прохання або за усвідомленою згодою особи; щодо неповнолітнього
віком до 15 років - на прохання або за згодою його батьків чи
іншого законного представника; щодо особи, визнаної у
встановленому законом порядку недієздатною, - на прохання або за
згодою її опікуна. У разі незгоди одного із батьків чи відсутності
батьків або іншого законного представника психіатричний огляд
неповнолітнього здійснюється за рішенням (згодою) органів опіки та
піклування, яке може бути оскаржено до суду.
Психіатричний огляд особи може бути проведено без її
усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у
випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для
обгрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного
розладу, внаслідок чого вона:
вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють
собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або
неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві
потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або
завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з
погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної
допомоги.
Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її
усвідомленої згоди або без згоди її законного представника
приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості,
що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть
звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду,
лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи.
Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди
або без згоди її законного представника повинна бути подана у
письмовій формі та містити відомості, що обгрунтовують
необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи чи
її законного представника від звернення до лікаря-психіатра.
Лікар-психіатр має право робити запит щодо надання йому додаткових
медичних та інших відомостей, необхідних для прийняття
відповідного рішення.
У невідкладних випадках, коли за одержаними відомостями, що
дають достатні підстави для обгрунтованого припущення про
наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:
вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою
безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна
самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні,
який забезпечує її життєдіяльність, заява про психіатричний огляд
особи може бути усною. У цих випадках рішення про проведення
психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без
згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром
самостійно і психіатричний огляд проводиться ним негайно.
У випадках, коли відсутні дані, що свідчать про наявність
обставин, передбачених абзацами другим та третім частини третьої
цієї статті, заява повинна бути подана у письмовій формі та
містити відомості, що обгрунтовують необхідність проведення такого
огляду. У разі встановлення обгрунтованості заяви про
психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди
її законного представника лікар-психіатр направляє до суду за
місцем проживання цієї особи заяву про проведення психіатричного
огляду особи в примусовому порядку. До заяви додається висновок
лікаря-психіатра, який містить обгрунтування про необхідність
проведення такого огляду, та інші матеріали. Психіатричний огляд
особи проводиться лікарем-психіатром у примусовому порядку за
рішенням суду.
Лікар-психіатр перед проведенням психіатричного огляду
зобов'язаний відрекомендуватися особі, яка підлягає огляду, або її
законному представнику як лікар-психіатр, назвати своє прізвище,
місце роботи та викласти мету огляду.
Дані психіатричного огляду з висновком про стан психічного
здоров'я особи, а також причини звернення до лікаря-психіатра та
медичні рекомендації фіксуються у медичній документації.
Умисне подання заяви про психіатричний огляд особи, що
містить завідомо неправдиві або неточні відомості щодо стану
психічного здоров'я цієї особи, тягне за собою відповідальність,
передбачену законом.
Стаття 12. Амбулаторна психіатрична допомога
Амбулаторна психіатрична допомога надається
лікарем-психіатром на прохання або за усвідомленою згодою особи;
щодо неповнолітнього віком до 15 років - на прохання або за згодою
його батьків чи іншого законного представника; щодо особи,
визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - на
прохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного із
батьків чи відсутності батьків або іншого законного представника
амбулаторна психіатрична допомога неповнолітньому здійснюється за
рішенням (згодою) органів опіки та піклування, яке може бути
оскаржено до суду.
Амбулаторна психіатрична допомога може надаватися без
усвідомленої згоди особи або без згоди її законного представника у
разі встановлення у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого
вона завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з
погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної
допомоги. Амбулаторна психіатрична допомога особі без її
усвідомленої згоди або без згоди її законного представника
надається лікарем-психіатром в примусовому порядку за рішенням
суду.
Питання про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги
в примусовому порядку вирішується судом за місцем проживання
особи. Заява про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги
в примусовому порядку направляється до суду лікарем-психіатром. До
заяви, в якій повинні бути викладені підстави для надання особі
амбулаторної психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди та
без згоди її законного представника, передбачені частиною другою
цієї статті, додається висновок лікаря-психіатра, який містить
обгрунтування про необхідність надання особі такої допомоги.
Особа, якій надається амбулаторна психіатрична допомога в
примусовому порядку, повинна оглядатися лікарем-психіатром не
рідше одного разу на місяць, а комісією лікарів-психіатрів - не
рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про
продовження чи припинення надання їй такої допомоги.
У разі необхідності продовження надання особі амбулаторної
психіатричної допомоги в примусовому порядку понад 6 місяців
лікар-психіатр повинен надіслати до суду за місцем проживання
особи заяву про продовження надання особі амбулаторної
психіатричної допомоги в примусовому порядку. До заяви, в якій
повинні бути викладені підстави надання особі амбулаторної
психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди та без згоди її
законного представника, передбачені частиною другою цієї статті,
додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить
обгрунтування про необхідність продовження надання особі такої
допомоги. В подальшому продовження надання особі амбулаторної
психіатричної допомоги в примусовому порядку проводиться кожного
разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.
У разі погіршення стану психічного здоров'я особи, якій
надається амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку,
та ухилення від виконання цією особою або її законним
представником рішення суду про надання особі амбулаторної
психіатричної допомоги в примусовому порядку психіатрична допомога
може надаватися на підставах та в порядку, передбачених статтями
14, 16 і 17 цього Закону.
Надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в
примусовому порядку припиняється за рішенням комісії
лікарів-психіатрів у разі видужання особи або такої зміни стану її
психічного здоров'я, що не потребує надання амбулаторної
психіатричної допомоги в примусовому порядку, або за рішенням суду
про відмову в продовженні надання особі амбулаторної психіатричної
допомоги в примусовому порядку.
Клопотання про припинення надання особі амбулаторної
психіатричної допомоги в примусовому порядку може направлятися до
суду особою, якій надається ця допомога, або її законним
представником через 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про
надання або продовження надання особі такої допомоги.
Стаття 13. Госпіталізація особи до психіатричного закладу
Особа госпіталізується до психіатричного закладу добровільно
- на її прохання або за її усвідомленою згодою. Неповнолітній
віком до 15 років госпіталізується до психіатричного закладу на
прохання або за згодою його батьків чи іншого законного
представника. Особа, визнана у встановленому законом порядку
недієздатною, госпіталізується до психіатричного закладу на
прохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного із
батьків або відсутності батьків чи законного представника
госпіталізація неповнолітнього до психіатричного закладу
проводиться за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке
може бути оскаржено до суду. Згода на госпіталізацію фіксується у
медичній документації за підписом особи або її законного
представника та лікаря-психіатра.
Госпіталізація особи у випадках, передбачених частиною першою
цієї статті, здійснюється за рішенням лікаря-психіатра.
Особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в
примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього
Закону, а також у випадках проведення експертизи стану психічного
здоров'я особи або застосування до особи, яка страждає на
психічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння,
примусового заходу медичного характеру на підставах та в порядку,
передбачених законами України.
Стаття 14. Підстави для госпіталізації особи до
психіатричного закладу в примусовому порядку
Особа, яка страждає на психічний розлад, може бути
госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої
згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження
або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при
встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого
вона:
вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють
собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або
неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві
потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність. |
