Уклонение от ответственности.Подкуп свидетелей

УГОЛОВНОЕ ПРАВО - отрасль права, нормы которой устанавливают принципы уголовной ответственности, применения наказаний за преступления, определяют конкретные составы преступлений и меры наказания за них.
Ответить
Світлана
Сообщения: 1
Зарегистрирован: Чт мар 03, 2011 7:05 pm

Уклонение от ответственности.Подкуп свидетелей

Сообщение Світлана » Чт мар 03, 2011 7:20 pm

Здравствуйте!
Были нанесены телесные повреждения(сломана челюсть).Удар был нанесён с ноги лежачему человеку.Пострадавший написал заявление вместе с адвокатом.Прошло пару месяцев общений следователей,переход дела от одного к другому.Недавно новый следователь позвонил и сказал,чтоб поменяли показания,т.к. все свидетели говорят,что удар был нанесен рукой.Все свидетели - друзья обидчика,поэтому они будут говорить в пользу него.Когда потерпевший позвонил адквокату и сказал про сложившуюся ситуацию,адвокат согласился и сказал,чтоб они вместе поехали и поменяли показания,причем адвокат не стал переубеждать потерпевшего не менять показания.Наверняка адвоката тоже подкупили?Подскажите,пожалуйста,что делать??Менять адвоката?Ему за услуги платили....Помогите пожалуйста.Обидно,что такая несправедливость.

Аватара пользователя
Jurist
Младший консультант
Сообщения: 173
Зарегистрирован: Чт ноя 08, 2007 12:46 pm

Сообщение Jurist » Ср мар 09, 2011 7:10 pm

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження
1. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину,-
карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. ТІ самі дії, вчинені з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій,-
караються позбавленням волі від трьох до п'яти років.
1. Об'єктом злочину є здоров'я особи.
2. Об'єктивну його сторону характеризують: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки у вигляді середньої тяжкості тілесного ушкодження; 3) причинний зв'язок між зазначеними діянням та наслідками.
Як випливає з ч. 1 ст. 122, умисним середньої тяжкості тілесним ушкодженням визнається умисне тілесне ушкодження, яке:
1) не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121, але при цьому 2) є таким, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.
Злочин вважається закінченим з моменту настання вказаних у ч. 1 ст. 122 наслідків.
Тривалим слід вважати розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш як 21 день),
Під стійкою втратою працездатності менш як на одну третину розуміється втрата загальної працездатності від 10% до 33% включно. Стійка втрата працездатності на одну третину працездатності або більше є ознакою тяжкого тілесного ушкодження і її спричинення в результаті умисного тілесного ушкодження слід кваліфікувати за ст. 121. Втрата загальної працездатності до 10% визнається незначною стійкою втратою працездатності і є ознакою умисного легкого тілесного ушкодження, відповідальність за яке встановлено ч. 2 ст. 125. Відсоток втрати працездатності визначається судово-медичною експертизою.
3. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. Найчастіше умисел має н сконкретизований характер. Якщо умисел винного був спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а результатом його дій стало заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вчинене слід визнавати замахом ка заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження і кваліфікувати за відповідними частинами ст. ст. 15 і 121.
Мотив цього діяння не мис значення для його кваліфікації. Мета умисного заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження впливає на кваліфікацію діяння у двох випадках - коли нею є:
1) залякування потерпілого або його родичів, 2) їх примус до певних дій (ч 2 ст. 121). Водночас встановлення мотиву і мети при вчиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження є обов'язковим, оскільки у ряді випадків наявність певних мотиву чи мети є підставою для кваліфікації такого діяння за іншими статтями КК (наприклад, за наявності відповідного мотиву такі тілесні ушкодження підлягають Кваліфікації за ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 350, ч. 2 ст. 3?7, ч. 2 ст. 398). Кваліфікувати дії винних у таких випадках ще й за ч. 1 ст. 122 не потрібно.
5. Кваліфікованими видами умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження (ч. 2 ст. 121) є вчинення Його з метою: 1) залякування потерпілого або його родичів; 2) їх примусу до певних дій.
Залякування у складі цього злочину за своїм змістом є близьким до залякування у складі умисного тяжкого тілесного ушкодження, передбаченого ч. 2 ст. 121 (про його поняття див. коментар до ст. 121).
Особливістю цієї ознаки при заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження є те, що залякування спрямовується, крім потерпілого, лише на його родичів, у той час, коли при вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження воно спрямовується проти будь-яких інших осіб. Крім того, особливістю залякування при вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 122, є те, що воно не охоплює собою дій, які утворюють примус потерпілого чи його родичіа до певних дій. Ця ознака як кваліфікуюча умисне середньої тяжкості тілесних ушкоджень виділена окремо у ч. 2 ст. 122, тоді як у ч. 2 ст. 121 вона не передбачена,
У складі злочину, передбаченого ч. 2 ст 122, примус означає домагання від потерпілого або його родичів вчинення або утримання від вчинення певних дій шляхом заподіяння потерпілому умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження. Якщо в результаті примусу потерпілим або його родичем було вчинено діяння, яке містить ознаки злочину, його слід оцінювати з урахуванням положень ст. 40.
Конечно менять адвоката и взыскивать с предыдущего

Ответить

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и 0 гостей